Портфоліо вчителя (вкладений файл)

Через віки з любов'ю

Вечір поезії

Мета. Прокласти стежку до Країни Поезії Кохання. Познайомити учнів з кращими зразками світової інтимної лірики. Дати можливість відчути життєдайну силу кохання, вчити віддавати своє активне життєве тепло іншим людям, виховувати культуру почуттів. Розвивати художній смак, удосконалювати навички виразного читання.

Обладнання. Вислови про кохання, книги, музичні записи, ілюстрації, свічки, квіти, презентації.

Епіграф.Первинніше сущого всього – любов. У піснях молодих перше слово – любов. Бідний вигнанцю дивного світу кохання, Знай, що всього життя передмова – любов!

Ведучий 1. Сьогодні ми будемо говорити про кохання.

Ведучий 2. Про кохання всеохоплююче, непереможне.

Ведучий 1. Про кохання в радощах і муках.

Ведучий 2. Про кохання в ревнощах і розлуках.

Читець. (на фоні інструментальної музики ЕнніоМоріконе «Вітер плач»)

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Презентація «Притча про любов»

Ведучий 1. Любов — це найвище людське почуття, найкраще з почуттів, народжених людиною. Любов панує над світом. Вона поза віком і часом. Любов. Кохання... Ніхто не зможе пояснити, що це таке. Велика загадка життя. Кожне нове покоління намагається розкрити вічну таїну кохання...

Ведучий 2. Любов буває різною - взаємною і нерозділеною, спокійною і пристрасною, буденною і романтичною. Коли в життя приходить Любов, то лікувати людину не потрібно. Необхідно дозволити почуттю просто бути.

Ведучий 1. Кажуть, що кохання приходить не до всіх, тому що кохати — не тільки насолоджуватися, упиватися своїм щастям; кохати — це віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині.

Ведучий 2. Вечорами, коли плачуть небеса і зорі падають на похилені трави. Далекими стежками, серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно. І як його знайти, як його покликати серед цих невідомих шляхів? Бо так і полине від тебе, не торкнеться до твого серця, заблукавши десь там у далеких степах, не залишивши тобі навіть споминів, лише гіркі сподівання.

Читець. (на фоні «Місячної сонати» Бетховена) Спини мене. Отямся і отям.
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею ж будуть бігти видноколи,
Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова поспалює вустами.
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу… але вже не можу:
Настала черга й на мою зорю -
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум’ям згорю…

Ведучий 1. Змінюються часи і влада, змінюються життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. Хоч раз її міцно обняти,
До серця свого пригорнуть,
До болю в уста цілувати,
А там уже будь-що-будь!

Ведучий 2. Про кохання написано чимало. Існує така християнська легенда: “Коли бог створив світ, він взяв горіх, розколов його і кинув між людей. Відтоді кожен шукає свою половинку, а коли знаходять — щасливі в парі весь свій вік. Коли ж трапляється половина не свого горіха, тоді не мріяти про щастя.

Презентація «Через віки з любов’ю»

Ведучий 1. Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Ведучий 2. Кохання – одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково "пише" свою неповторну історію кохання.

Ведучий 1.
"Я тебе кохаю …" Різні віки, різні мови…
Все різне. Єдине – кохання.
Читець. Воно, як пісня, без кінця та краю,
Що лине безкраїми степами,
Як біг струмка, як грім і блискавиця,
Як зірка, квітка, що вража сміливця
Красою й простотою водночас.
Кохання – все, що було, є і буде.
Воно зігріє вас у свята й будні.

Ведучий 2. Найкращими словами, що притаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу і біль

Читець.(Мелодекламація на фоні музики.)

Середньовіччя

Данте та Беатрiче

Сонет 11
В своїх очах вона несеКохання,-
На кого гляне, ощасливитьвмить;
Як десьіде, за нею всяк спішить,
Тріпочесерцевідїївітання.

Вінблідне, никне, множачизітхання,
Спокутуючигріхсвійсамохіть.
Гординя й гнів од неїгетьбіжить.
О донни, як їйскластипрославляння?

Хточувїї,— смиренність дум свята
Проймає в того серцедобротливо.
Хтострівїї, той втішенийсповна.

Коли ж іще йвсміхається вона,
Марнієрозум і мовчать уста.
Таке-боценове йпрекрасне диво.

Строфа канцони
Любов так довговолоділа мною,
Скорявсяїй я так багатоліт,
Що, як колись її я зносивгніт,
Так само зараз нею серце гою.

Любов такою окупив ціною,
Щоіншихдухівзник в душі і слід,
Проте з блаженства навіть вид мійзблід,-
Так раювавдушею я слабкою!

Любов і досівсилівсеблагій
Моїзітханнязмушуєлетіти.
Гукати і просити
Мою мадонну про рятунокмій.
Коли ловлю її я поглядщирий,-
Це так чудесно, аж не йметьсявіри!

Ведучий 1. Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, композитори, скульптори, філософи.

Відродження

Петрарка та Лаура

СОНЕТ 61

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місцяурочі,

Де спостеріг я тісяйливіочі,

ІЦозав’язалисвітменінавік!

Благословен вогонь, щосерцепік,

Солодкийбільопечаленоїночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріляснийпотік!

Благословенні будьте, серця рани

Та вимовлене пошепки ім’я

Моєї допни ніжне і кохане,

Тацісторінки, де пронеї я

Писав, творивши славу, що не в’яне,

Й ти, неподільнарадостемоя!

СОНЕТ 132

Як не любов, то щоце бути може?

А як любов, то щотаке вона?

Добро? Таж в нійскорботанищівна.

Зло? .Але ж муки цісолодкі, Боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремнаскарг луна.

Жилющасмерте, втіхонавісна!

Хтотвійтягарздолатидопоможе?

Чужійчивласнійдолі я служу?

Неначе в просторіньморськубезкраю,

В човніхисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма

-Чого я хочу й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку весь дрижу.

Ведучий 2. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненне животворяще, викликає подив і захоплення, вводить у світ краси і величі.

Шекспiр та смуглява ледi

6
Не буду я чинитиперешкоди
Єднаннюдвохсердець. То не любов,
Щорозцвітазалежновіднагоди
І навіддаленнізгасаєзнов.

Любов — над бурізведений маяк,
Що кораблям шлепроменінадії,
Це — зіркапровідна, яку моряк
Благословляє в навіснійстихії.

Любов — не блазень у руках часу,
Щотне серпом своїмтрояндисвіжі —
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любовісправжньої не ріже.

Виконання сонета Шекспіра на англійськіймові ( учениця 9 класу)

Ведучий 2. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненне животворяще, викликає подив і захоплення, вводить у світ краси і величі.

Читець. (Декламує сонет на фоні музики ЕнніоМоріконе із кінофільму «Професіонал») Коли ж це не любов, то що ж це бути може?
Коли ж любов, тоді скажіть, яка вона?
Чи добра? – Звідки ж мук навала нищівна?
Лиха? – Чому ж той біль такий солодкий, Боже?
З чиєї волі так все скоїлось – хтозна?
Як самохіть горю, то й скаржитись негоже,
А як нехотячи, то й плач не допоможе.
Це – животворна смерть, це – втіха навісна!
Страшного безладу я осягнув мету:
Так, ніби в море я, у просторів безкраю
В хиткому човнику пустився без керма.
Безглуздя? Мудрість це? – І думати дарма!
Чого бажаю я – і сам уже не знаю:
Палаю взимку я, у спеку весь дрижу.

Читець. (Мелодекламація 130 сонету В.Шекспіра) Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного, коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не спостерігав,
І дише так вона, як дишуть люди, -
А не конвалії між диких трав.
І голову її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої – цілком земні.
І все ж вона найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.

Ведучий 1. Кохання приходить раптово і несподівано, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли в калюжах повсякденного життя відбиваються промені невловимої, тріпотливої радості, коли душа спалахує іскорками мрій.

Романтизм

Ведучий 2. Кохання. Раптове і несподіване. А за ним надія і натхнення.

Ведучий 1. Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдино.

Читець

. (На фоні класичної музики, скрипка та фортепіано)

Гете

Новекохання, новежиття
Серце, моєсерце, щоцеозначає?
Що так сильно бентежить тебе?
Новимжиттям забилось ти,
І я не впізнаю тебе.
Все пройшло, щоти любило.
Чим палало й щобажало:
Твійспокій і працяважка.
О, як потрапилотивбіду.
Зачаровуєрозквітюності,
Ця прекрасна форма,
Цейпоглядвірності і доброти
Берутьв полон.
То чиможливазрада?
Хочу бігти, з полону іти,
Волю, крилазнайти:
Донеїведутьвсі шляхи.
Ахдивіться, рятуйте!
Кругом шахрайки, сам не свій,
На чудовійнитцічарівній
Я танцюю, ледьживий.
Живу в полоні, в клітцічарівній,
Під черевичком у кокетки.
Ганьба. Як здорово!
Любов! Любове! Відпусти!

Новекохання, новежиття
Серце, моєсерце, щоцеозначає?
Що так сильно бентежить тебе?
Новимжиттям забилось ти,
І я не впізнаю тебе.
Все пройшло, щоти любило.
Чим палало й щобажало:
Твійспокій і працяважка.
О, як потрапилотивбіду.
Зачаровуєрозквітюності,
Ця прекрасна форма,
Цейпоглядвірності і доброти
Берутьв полон.
То чиможливазрада?
Хочу бігти, з полону іти,
Волю, крилазнайти:
Донеїведутьвсі шляхи.
Ахдивіться, рятуйте!
Кругом шахрайки, сам не свій,
На чудовійнитцічарівній
Я танцюю, ледьживий.
Живу в полоні, в клітцічарівній,
Під черевичком у кокетки.
Ганьба. Як здорово!
Любов! Любове! Відпусти!

Ведучий 2. У житті всіх людей наступає мить, коли два погляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, втрачають краплини крові, які виводять на скрижалі життя звичне й неповторне водночас "кохаю".

Ведучий 1.Краса – сила надзвичайна. Вона підносить і зачаровує. Вона – воскрешає. Тому всі ми поклоняємося їй, шукаємо її серед одноманітності буднів.

Ведучий 1. Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку. Пелюстки, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні, торкнувшись поетичного таланту, впали безцінними перлами на палітру літератури.

Байрон

І ділять нас не води швидкоплинні,

Не пасмо гір, чипрірва, повнатьми,

А те, щодолі в нас такі жодмінні,

Як тікраї, де народились ми.

Палку дочку полуденного краю

Ізпівночіприбулець полюбив,

Та шалом півдня кров йогопалає,

Якої і борей не остудив.

Шал півднявлився до моєїкрові,

Тому-то знов, стількохзазнавши ран,

Я бранцем став, я став рабом любові,

Навіки впав у твій, коханабран...

Моя кохана — пишнарожа,

Краса веснянихднів;

Моя кохана — мелодійний,

Приємно-зграйнийспів.

Яка краса твоя безмежна,

Така йлюбов моя;

Тебе любитиму я, поки

Всівисохнуть моря.

І висохнуть моря, кохана,

И розтопитьсяграніт;

Тебе любитиму я, поки

Не западетьсясвіт.

Прощай, прощай, моя кохана,

Я йду, я йдузвідсіль!

Та знову я прийду, кохана,

И за десять тисяч миль!

Гейне та йогомузи

Всю душу свою до краю

Я ліліївіддаю,

Хайдзвінко вона співає

Пісню про милу мою.

Щобпіснязавждитремтіла,

Як досіцілуноктремтить,

Яким вона спалила Мене в незабутнюмить

Моя любов — рожевийквіт

В весінньому саду,

Моялюбов — веселий спів,

Що з ним я в світіду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хочвисхнутьвсі моря.

Нехай посхнутьусі моря,

Потануть брили скал,

А тинавіклюбов моя, —

Ажзгаснесонця пал.

Прощай, прощай, мійрідний край,

Прощай, моя любов,

Та де б не був я, мила, знай —

Прийдудо тебе знов!

Реалізм

Ведучий 1. Кохання… Прекрасне й жагуче. Воно часто не гине навіть у серці безнадійно закоханого.

Стендаль та МатильдаВісконтіні

«Любов – церід безумства , тому що, покохавшижінку, ми бачимо не такою, яка вона настравді, протеце солодке безумство воноодне і наповнюєжиттясенсом…»

Стендаль

Бальзак та ЕвелінаРанська

«…три дні тому я одружився з единою жінкою, яку любив, яку кохаю ,щебільшеніжраніше, і буду кохати до смерті. Союз цей, я думаю, - нагорода, яку послав мені Господь за роки праці, за труднощі, якіх я зазнав і якіздолав. У мене не булоніщасливоїюності, ніквітучоївесни, зато буде найпрекраснішеліто і найтеплішаосінь…»

Модернізм

Читець.(Вірш Гійома Аполлінера) Любов померла на руках.
Ти пам’ятаєш першу зустріч.
Та інша прилетить, як птах,
Ти тільки вийди їй на зустріч.
Минула ще одна весна,
Вона була ласкава й ніжна,
Прощай годино чарівна,
Ти прийдеш знов жадана й ніжна.

Українська література

Тема всеперемагаючої сили кохання характерна багатьом творам українських письменників та поєтів. Сила почуттів кохання переповнює інтимну лірику І.Франка, Л. Українки, П. Тичини, М. Рильського,Д. Павличка та інш.

Непереборну силу кохання стверджує Ліна Костенко

Звучить аудіо запис романсу Ліни Костенко «Несказане лишилось..»

Ведучий 1. Любов… Солодка, мов мед і гірка, мов полин-трава. Серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтися стежки, що тільки-но з’єднались, навіки розімкнутись руки, що так і не встигли переплестися.

Читець. (На фоні музики Поль Моріа «Історія любові».) Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко.

То не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Коли будуть цвісти верболози. І востаннє тобі, замість слів про любов, Посилаю я муки і сльози.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Будь щаслива, весела, як завжди. Що було — схороню аж у серце на дно… Не шукай між людьми більше правди.

Читець.Розкажу тобі думку таємну, Дивний здогад мене обпік:
Я залишуся в серці твоєму
На сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,-
На сьогодні, на завтра, назавжди!-
Ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й повік.

Ведучий 2. Життя буває немилосердним і жорстким, ставлячи на шальки терезів долі закоханих, вимагаючи невблаганними обставинами їх неминучої розлуки.

Читець.(Г. Аполлінер "Прядка волосся") Русявого волосся прядка,
Не муч мене і не неволь.
А в тебе чи жива ще згадка
Про спліт химерний наших доль?
Монмартр. Отель і ти мов мрія.
Тут тихий шепіт перебіг.
Я пам’ятаю день, коли я
Переступила твій поріг.
Ця згадка – прядка нині впала
Додолу, мов останній лист,
Дві долі наші попрощались
Із днем згасаючим злились.

Романс «Зимняяночь» Б. Пастернака (у виконанні Онищенко Марини).

Ведучий 1.Та любов не помирає, не розвіюється попелом. Вона живе скрипкою, словом, подихом вітру.

Ведучий 2. Сьогодні ми почули прекрасну музику і прекрасні слова про благородство людських почуттів, про ніжність, про печаль прощання. Велика радість любити, і ця радість в руках у кожного з вас.

Читець. (На фоні класичної музики «Романтика») . Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана — Ну як мені за нею не піти?

Пісня Христини Соломий «Тримай мене міцно..» (у виконанні учениць 7 класу)

Ведучий 1. Кохання і любов – категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у світі владарює чистота, честь, гідність і любов. На цій ноті ми закінчуємо сьогоднішню зустріч любителів поезії.

У програмі прозвучали вірші : Р.Тагора, Петрарки, Данте, В. Шекспіра, Гете, Гейне, Байрона, Ліни Костенко, В. Симоненка, А. Г. Аполлінера, висловлювання: Стендаля, Бальзака

Коментарi