• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка для батьків

ДПА 2018 Інформація для батьків

Підготовка до ДПА

(дивитись вкладення внизу - документ nmon pdf)


Поради для батьків майбутніх першокласників

Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль,
Це – сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль,
Високі мрії й дуже різні діти…
Чому таке трапляється, на жаль?
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому, водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває,
Й запам’ятати треба, в чому річ;
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж,
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж.

Чудово, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання і вірність, тепло і затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через все життя, вони нас виховують, навчають…
Кожен із нас знає, як важко виховати свою дитину так, щоб пишатися нею, щоб вона стала порядною, чесною, доброю людиною. А виховання, шановні батьки, починається в родині, сім’ї.
Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі та найдорожчі люди для дитини, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.
«Я вийшов з дитинства, як із Країни», - писав А. де Сент- Екзюпері. І якою буде ця країна – світлою чи радісною, похмурою або сумною – залежить від дорослих, насамперед від батьків.
В.О. Сухомлинський стверджував: «І сім’ї шліфують найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості».
У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої країни.
Батьки впливають на дітей своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Яка хата, такий тин, яка батько, такий син». Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально й культурно розвинені люди мають певний вплив на дітей. Особистісні якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.
Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріали та педагогічні умови для фізичного, морального та духовного розвитку. Разом із тим, сучасна сім’я сама потребує як матеріальної, так і психолого-педагогічної та культурологічної допомоги.
Система роботи з батьками, сім’ями у сучасному закладі освіти взагалі й у початковій школі зокрема є багатогранною і містить значну кількість різноманітних заходів, які передбачають індивідуальні, групові, колективні та диференційовані форми загальнопросвітницької, педагогічної, психологічної видів діяльності.
Законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміщення фізичної освіти тощо. Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки дитини.

Впевнена, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.
Навчання в початковій школі організовується за єдиним чотирирічним терміном. Період навчання дитини в 1 класі є особливо важливим. У цьому віці з ігрової діяльності поступово формується навчальна діяльність, якою починає оволодівати дитини. Ця діяльність вимагає від першокласників не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль. Тому навчання учнів 1 класу здійснюється з урахуванням особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, їхніх вікових та індивідуальних можливостей.
Готовність до школи визначається взаємозв’язаними компонентами: фізичною готовністю (станом здоров’я і фізичним розвитком), інтелектуальною і особистісною готовністю.
Фізична дитини до школи визначена медичними працівниками і запис у медичній картці. Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність дитини, її активність і ініціативу, розвиток потреби в спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими.
Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе розвиток фонематичного слуху, здорового сприймання, образних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам'ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.
Для зарахування дитини до 1 класу батькам слід подати заяву на ім’я директора, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка. Недопустимими є проведення іспитів, тестування, співбесід з метою перевірки знань учнів (за виключенням, коли дитина вступає до спеціалізованої школи).
Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу для першокласників, які відвідують ГПД, необхідно організувати щоденний 1,5 год. Відпочинок (сон), а також не менше, ніж 1,5 годину прогулянку на свіжому повітрі. Навчальний план для учнів початкової школи, в т. ч. і для 1 класу розрахований на 5- денний робочий тиждень. Навчання першокласників здійснюється за семестровою структурою.
Термін проведення канікул визначається відповідно до режиму роботи загальноосвітнього закладу. Їх тривалість протягом року не повинна бути меншою 30 днів. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 31 травня (35 навчальних тижнів – 175 днів).

У початковий період навчання дитини в 1 класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Для учнів 1 класу особлива увага приділяється: - організації гарячого харчування; - облаштуванню кімнат для відпочинку (сну); - приміщень для організації рухливих ігор; - обладнанню відокремлених гардеробів; Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню. З цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками , медичними працівниками, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем ГПД. Результатами такої співпраці є: - краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника; - здійснення особистісно зорієнтованого навчання та виховання; - спільна підготовка і проведення батьківських зборів; - бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо. Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників при виконанні навчальних програм з усіх предметів забезпечується при складанні розкладу. Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, основ здоров’я, музичного та образотворчого мистецтва, трудового навчання. Середа або четвер рекомендується планувати у розкладі як розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів оздоровчо-фізкультурного та мистецького спрямування. Під час адаптаційного періоду частину уроків можна проводити в ігровій кімнаті, , на уроках – екскурсіях, прогулянках, іграх. Тривалість уроків для учнів 1 класу становить 35 хв. Тривалість перерв між уроками має бути не менше 15-ти хвилин, великої перерви після 2-го уроку – не менше 30-ти хв, або двох малих перерв по 20 хв після другого і третього уроків. На великих перервах організовується харчування та активний відпочинок учнів. Організація навчання здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти. У процесі навчання одним з найважливіших завдань є формування у першокласників ключових і предметних компетентностей. Прийоми та методи роботи з дітьми мають бути спрямовані на формування: - організаційних умінь і навичок; - загально мовленнєвих; - загально пізнавальних; - контрольно – оцінних умінь і навичок.ігрова діяльність. Домашні завдання першокласникам не задаються. Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально. Під впливом різноманітних чинників шкільного життя позитивні уявлення про себе, сформовані в дошкільному віці, у 1 класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з успіхами, а частіше з невдачами, помилками. Першокласник прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори у ставленні вчителів до себе, бажаючи, щоб дорослі помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителями та однокласниками, покращують рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточуючими. Важливо на уроках і вдома створювати такі умови, коли невдоволеність від невдачі спонукатиме дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Педагогічна оцінка має бути тактовною, не акцентованою на невдачах дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів. Слід навчити учня сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також розуміти, що оцінюються його конкретні дії. Важливе завдання виховання першокласників – цілеспрямоване формування самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня, і перш за все, виділяючи ознаки, які свідчать про тенденції формування у них самооцінки. Похвала, заохочення як вчителя, так і батьків допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, в той час як осуд – посилює його. Такій дитині важливо дати можливість реально добиватися хороших результатів у роботі, а потім допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу однокласників. Не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінку, а й взаємооцінку, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює почуття своєї значущості в колективі, сприяє увідомленню турботи про нього товаришів. Вміло користуючись у роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель і вихователь закладають основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулюють розвиток навчальних мотивів, створюють атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримки в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками. Починаючи із перших батьківських зборів, доцільно вести зошити «Скарбничка для батьків», куди добирати матеріали, які були б цікавими та корисними і де могли б робити помітки батьки. Пам’ятаймо, що дитину виховують кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

Використана література
1. Навчання і виховання шестирічних першокласників: зб. статей / Упорядник К.С. Прищепа – К: Рад. школа, 1990.
2. Співпраця батьків та вчителя початкової школи (Упорядник Козіцька М.П. – Харків: Вид. група «Основа», 2009.
3. Батьківські збори у початкових класах. С. М. Корнієнко, Я. П. Кодлюк. Тернопіль: 1995.
4. Організація навчально - виховного процесу в 1 класі. Додаток до листа МОН від 02.07.2007 № 1 / 9-407. Журнал «Початкова школа» № 8, 2007.
5. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Щодо проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!». «Початкова освіта» № 28, липень 2011. Методичний порадник Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе наступний тест.

Тест: Чи готова дитина до школи ?

· Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

· Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

· Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

· Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

· Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

· Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

· Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

· Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

· Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

· Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

· Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

· Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

· Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

· Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

· Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

· Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

ü Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

ü Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

ü Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

ü Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

ü Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

ü Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

ü Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

ü Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 296

Коментарi