• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка для батьків

Виступ перед батьками про булінг

Про булінг

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «tobully» - задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Визначають булінг саме, як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, фізичного і (або) психічного, з боку одного або групи дітей до іншої дитини (іншим дітям). Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його немає. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Булінг в Україні

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% - регулярно(раз на тиждень і частіше); 55% - частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% - батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.

Форми та види булінгу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінгу є:

- словесні образи, глузування, обзивання , погрози;

- образливі жести або дії;

- залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

- ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот;

- вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;

- фізичне насилля ( удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіють біль і навіть тілесні ушкодження);

- приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету, поширення чуток і пліток.

Види булінгу можна об’єднати у групи вербального, фізичного, емоційного й кібербулінг знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70% знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстка критика, висміювання та ін.. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для об’єкта приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінгу (нанесення ударів, штовхання, підніжки пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.)

Нині набирає обертів кібербулінг. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ БУЛІНГУ:

• страх

• заздрощі та конкуренція

• бажання підпорядковувати власній волі

• бажання витіснити когось із групи

• бажання принизити іншого

Як зрозуміти, чи є ваша дитина булером

Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.

Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Проаналізуйте поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І запитайте у себе – чи достатньо приділяєте уваги синові, доньці?

Ознаки булера:

  • фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
  • не вміє сприймати відмову;
  • має середню чи високу самооцінку;
  • часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
  • ймовірно, став жертвою у минулому;
  • сприймається лідером у колі однолітків;
  • буває імпульсивним;
  • його легко вивести з себе;
  • не вистачає співчуття до інших;
  • має не надто високий емоційний інтелект;
  • полюбляє агресивні спортивні ігри.

Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.

Є проблема – є рішення

Якщо батьки визнають, що їх дитина є агресором, то це вже шлях до покращення ситуації. І перше, що вони мають зробити – не бути терпимими до проявів агресії. Поряд з цим можна порекомендувати:

Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.

Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.

Нейтралізуйте речі, які пов'язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.

Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.

Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.

Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.

Не треба очікувати швидких результатів. Дитина зможе змінитися, але це робота не одного дня. Не забувайте, підтримка у цей момент відіграє надзвичайно важливе значення.

НАСЛІДКИ ДЛЯ ЖЕРТВИ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

Розлади психіки. Навіть один випадок булінгу залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога.

Труднощі у взаєминах. У більшості випадків залишаються самотніми на все життя. Більше спілкуються в соціальних мережах, ніж в реальному світі.

Хвороби. Близьким результатом булінгу дуже часто бувають фізичні нездужання. Можливі розлади сну і переростання травми в психосоматику.

- Девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Закон про булінг

19 січня 2019 року в Україні набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» Тепер у законі «Про освіту» є визначення поняття «боулінг» стаття 173 пункт 4 ) Згідно його, під булінгом треба розуміти «дії учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації, що здійснюється щодо малолітньої або неповнолітньої особи, або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, в результаті чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування.

Якщо булером є дитина віком до 16 років, за неї несуть відповідальність батьки.

Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

ПОРАД БАТЬКАМ, ЩОБ ЇХНЯ ДИТИНА НЕ СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною.Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

Що робити батькам, якщо дитина відчуває булінг

Якщо ваша дитина — жертва булінгу

Чого не варто робити

· Радити дитині самотужки протидіяти цькуванню, не звертати уваги, давати здачі, ображати у відповідь, просто перетерпіти складний період.

· Давати дитині зрозуміти, що вона сама «винна» через «неправильну» поведінку, спосіб життя чи ще щось.

· Намагатися самотужки «розібратися» з кривдником дитини чи її батьками.

· Повністю покладатися на вчителів і адміністрацію школи, не контролюючи ситуації.

· Відмовлятися від переведення дитини в інший навчальний заклад, якщо ситуація зайшла занадто далеко.

Що робити

· Якщо є щонайменша підозра щодо фізичного насилля, ні в якому разі не зволікайте. Практика свідчить, що фізична агресія не просто повторюється, але й наростає — аж до загрози життю та здоров’ю. У цьому випадку слід одночасно повідомити і шкільну адміністрацію, і поліцію. Ви маєте шанс не лише захистити свою дитину, але й покласти край цькуванню як явищу в конкретному навчальному закладі.

· Якщо ви пересвідчилися, що дитина піддається психологічному цькуванню, повідомте класного керівника, шкільного психолога, дирекцію школи. При цьому чітко сформулюйте проблему, називаючи речі своїми іменами: ні в якому разі не кажіть «у моєї дитини погані стосунки з однокласниками», а зовсім інакше — «мою дитину піддають цькуванню і психологічним тортурам». Наполягайте, що булінг — це насамперед проблема школи і лише потім — жертви та її мучителя. Коли явище отримує своє визначення та однозначну оцінку, можна розраховувати на адекватне реагування. Повернення до замовчування вже не буде.

· Не дозволяйте заплутати себе розбірками конкретних ситуацій — хто що сказав чи зробив і хто більше винен. У цьому випадку ви потонете в деталях і почнете грати в гру насильника «а що я зробив?». Тому говоріть лише про загальну картину.

Булінг можливий в школі через загальну нездорову атмосферу; потурання з боку вчителів; незадовільну роботу адміністрації освітнього закладу; відсутність системної виховної роботи; недопрацювання з боку шкільних психологів

· Дайте дитині зрозуміти, що вона не одна і що ви на її стороні. Виявляйте до неї любов, говоріть із нею, діліться своїми спогадами про аналогічні ситуації з ваших шкільних років. Знайдіть, за що хвалити сина або доньку, щоб підвищити їхню самооцінку, подарувати впевненість у собі.

· Проаналізуйте, чи все гаразд у вашій сім’ї. Зверніться до незалежного психолога, який не залучений до шкільних процесів. Будьте готові до довготривалої роботи з фахівцем над оздоровленням родинних стосунків.

· Спробуйте дуже обережно з’ясувати, які зовнішні чинники (з-поміж тих, що піддаються коригуванню) могли стати приводом до цькування (надмірна маса тіла, неохайність, недотримання правил гігієни, неприємні для оточуючих звички, нетиповий одяг тощо). Спільно з дитиною працюйте над поліпшенням ситуації.

· Допоможіть дитині обрати хобі, гурток, в якому їй буде комфортно і цікаво і який їй подарує нових друзів зі схожими смаками та захопленнями.

· Віддайте дитину до спортивної секції, що зміцнить її фізично та додасть впевненості у собі.

· Вчіть дитину навичкам впевненої поведінки, вмінню відстоювати свої інтереси, захищати свої кордони, гідно триматися, чітко формулювати думку, голосно відповідати. Спільно напрацюйте набір стандартних відповідей на дражнилки та образи.

· Допомагайте дитині мріяти, вибудовувати плани, уявляти себе в світлому майбутньому, підніматися над буденністю, отримувати стимул працювати над собою.

· Зважте всі «за» та «проти» переведення дитини в інший клас чи навчальний заклад. Врахуйте, що це лише один із паралельних способів вирішення проблеми. В новому учбовому закладі дайте дитині можливість почати все з чистого аркуша: нікому не розповідайте про справжні причини переходу (вигадайте якийсь нейтральний привід). Водночас не спішіть із таким рішенням — можливо, це булер має піти зі школи, а не ваша дитина.

· Якщо мова йде про кібербулінг (цькування в соціальних мережах), допоможіть дитині «почистити» від агресорів свої акаунти, змінити налаштування або взагалі видалити свої сторінки.

Якщо ваша дитина — булер

· Не виправдовуйте свою дитину, не намагайтесь звинуватити в усьому жертву цькування, вчителів, школу… Водночас прослідкуйте, щоб з вашої дитини не зробили цапа-відбувайла: шкільна адміністрація має визнати свою частину провини за неприпустиму ситуацію.

· Допоможіть дитині понести відповідальність за те, що вона накоїла: вибачитись, відшкодувати збитки за рахунок чогось, про що вона мріяла, тощо.

· Пам’ятайте, що ваша дитина потребує любові й допомоги так само, як і той, кого вона ображала. Засудження конкретних вчинків, пояснення їх неприпустимості має супроводжуватися виявами підтримки, формуванням відчуття, що разом ви подолаєте всі негаразди.

· Зверніться до психолога. Пам’ятайте, що послуги фахівця потрібні і дитині, і вам. За його допомогою спробуйте розібратися, чому ваша дитина вдалася до агресії, що не так у вашій сім’ї, вихованні, сімейних традиціях, поведінкових стереотипах.

· Подумайте, чи ваша дитина не відчуває себе жертвою домашнього насилля: те, що ви називаєте «вихованням», дитина може сприймати як психологічні тортури.

· Проаналізуйте, чи не є поведінка вашої дитини віддзеркаленням того, як ви ставитесь до свого оточення. Чи часом не дозволяєте собі критикувати інших, кепкувати з них, роздратовано відгукуватися, акцентуватися на національності, соціальному статусі, способі життя… Ви можете це робити мимохіть, позаочі, в сімейному чи дружньому колі, ніколи не переходячи до особистих образ. Але ваше ставлення до інших людей може відбиватися в дитячій душі, як у кривому дзеркалі, — у гіпертрофованому та спотвореному вигляді. Ви лише говорите — а дитина вже діє.

· Оберіть для дитини таку спортивну секцію, в якій вона матиме вихід своїй енергії та прагнення до лідерства.

· Задіюйте в своїй душі й відповідно в душі дитини такі емоції та почуття, як співпереживання, доброта, милосердя. Подумайте, які добрі справи ви разом могли б робити, кого рятувати, кому допомагати, співчувати…

Якщо ваша дитина — свідок або вимушений учасник знущань

Є ще одна, найбільш масова категорія жертв булінгу. Це пасивні свідки знущань — німі, безсилі, залякані спостерігачі. Так само, як і ті, що приєдналися до терору з остраху стати наступною жертвою.

Практика свідчить, що фізична агресія не просто повторюється, але й наростає — аж до загрози життю та здоров’ю. У цьому випадку слід одночасно повідомити і шкільну адміністрацію, і поліцію

Пряма мова: «Бувають такі вчителі, про яких ніби й нічого поганого не скажеш. У них вивірені жести, гарні манери, а їхні піднесені промови мали б надихати. Але потрапивши на урок до такого «професіонала», тобі мимоволі захочеться втікти. Ні, цей вчитель не зробить особисто тобі нічого поганого, не викличе до дошки, можливо, навіть не зверне на тебе уваги. Але на його уроці тобі доведеться стати свідком. Свідком тонкої гри вчителя, його задоволення від маленьких уколів, які на твоїх очах перетворюються на велику травму для його жертви. Цей вчитель даватиме урок садизму в прямому ефірі, і особлива насолода для нього — спровокувати весь клас сміятися з жертви. Для нього важливі не твої знання, а якісь зовнішні дрібниці — як ти одягнений, як сидиш, на кого дивишся… По завершенні цієї публічної розправи вчитель тріумфально озирне клас поглядом переможця, швиденько дасть якесь самостійне завдання і, зручно влаштувавшись, сяде заїдати чергову порцію випитої крові шоколадкою. Його трапеза нагадуватиме своєрідну нагороду самому собі за вчинений акт психологічного насилля… Незалежний спостерігач втрутився б або вийшов, грюкнувши дверима. Ти не зможеш піти і сказати щось теж не зможеш — ти будеш боятися подати щонайменші ознаки життя, щоб тебе часом не помітили і так само не почали катувати… Ця вчителька не так часто зачіпала мене особисто, але бути свідком приниження інших було просто нестерпно. Я закінчила школу понад десять років тому, але й досі відчуваю себе жертвою»… (З анонімної розповіді жертви шкільного цькування. Facebook, група «Боярське земляцтво»)

Ми навмисне використали відгуки тих, хто давно закінчив школу, щоб зайвий раз продемонструвати, наскільки болісними та застарілими можуть бути шкільні травми. Почуття провини та сорому через участь у тортурах може супроводжувати людину все життя. Свідкам та вимушеним учасникам булінгу також потрібна допомога психолога та підтримка батьків. Вони мають «перетравити» отриманий негативний досвід, осмислити міру своєї відповідальності, роль людини в закритій системі, виробити стереотипи відповідальної поведінки на майбутнє. З усіма дітьми, що стали учасниками процесів, пов’язаних з булінгом, потрібно багато розмовляти, обговорювати аналогічні ситуації, переглядати фільми за темою тощо.

За яких умов можливе цькування

Булінг можливий в школі через загальну нездорову атмосферу; потурання з боку вчителів; незадовільну роботу адміністрації навчального закладу; відсутність системної виховної роботи; недопрацювання з боку шкільних психологів.

Але випадки цькування трапляються і в цілком благополучних та за всіма критеріями безпечних навчальних закладах. Тому вкрай важливо, щоб перший випадок водночас став останнім. І це справжній виклик професіоналізму та виваженості педагогічного колективу.

Завдання батьків у цьому контексті — проконтролювати ситуацію:

· Пересвідчитись, що відбувся максимальний розголос з озвученням прізвищ кривдників. І водночас мало місце публічне засудження самого явища булінгу з боку як дирекції, так і вчителів.

· Речі названо своїми іменами. До учнів донесено інформацію, що вони не «дражнять», «грають», «приколюються» і «стібуться», а цькують, знущаються та піддають тортурам.

· Проведено службове розслідування стосовно вчителів, які або потурали, або були ініціаторами шкільного цькування.

· Вжито елементарних заходів безпеки: діти на перервах не залишаються без нагляду дорослих, в школі відсутні неконтрольовані закапелки, де булери можуть познущатися зі своїх жертв.

Батьки мають право ініціювати (а за потреби — і профінансувати) встановлення в навчальному закладі відеоспостереження. Вони також можуть допомогти вчителям завантажити дітей цікавими спільними проектами, екскурсіями та волонтерською діяльністю, яка актуалізує в дитячій душі доброту, співчуття, турботу про постраждалих, стареньких, тварин тощо.

«Теоретичний аналіз феномену булінгу: запобігання та подолання».

Соціальний педагог: Л.А.Дивнич

Проблема цькування у школі існує давно, та лише зараз суспільство почало говорити про це відкрито. Міністерство освіти і науки України розпочало роботу над проектом "Безпечна школа", до якого закликає долучитися всіх небайдужих та підтримати ідею протидії цькуванню. У березні поточного року вдалося заручитися підтримкою всесвітньо відомого оратора Nick Vujicic, який провів мотиваційні зустрічі з учителями та учнями, розпочавши відверту розмову про булінг. Відеоматеріали про ці зустрічі розміщені у вільному доступі на сайті МОН.

Булінг (знущання, цькування, залякування) - це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється у багатьох формах - існують вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування (кібербулінг).

Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальня, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики.

1. Вербальний (словесний) булінг

  • Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою жорстоких слів, яке включає в себе постійні образи, погрози і неповажні коментарі про будь-кого (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу, т. і. ).
  • Приклад: одна дитина каже іншій дитині: «Ти дуже жирний, прямо як твоя мама».
  • Характерні ознаки: діти, які зазнали вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось вимовив на їх адресу, і запитати вас про те, чи правда це.

2. Фізичний булінг

  • Що це таке: фізичне залякування, стусани, підніжки, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
  • Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.
  • Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами і непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, забої, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль в животі.

Не звертайтесь до батьків хулігана (хуліганів), щоб вирішити проблему самостійно.

3. Соціальний булінг

  • Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, будь це трапеза за обіднім столом, гра, заняття спортом або ж громадська діяльність.
  • Приклад: група дівчаток в танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому ніякої уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, вдаючи, що її не існує.
  • Характерні ознаки:стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням підтримувати участь в компанії однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчата частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати набагато довше.

4. Кіберзалякування

  • Що це таке: кібербулінг полягає в звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні і неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень в соціальних мережах.
  • Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах наступний текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось взагалі з ним спілкується ?! Він же гей».
  • Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись в соціальних мережах, чи буває при цьому сумна і тривожна. Також звертайте увагу, чи є у дитини проблеми зі сном, чи просить вона залишитися вдома і не ходити до школи, або відмовляється від улюблених занять.

Булінг включає чотири головні компоненти:

§ це агресивна і негативна поведінка;

§ здійснюється регулярно

§ відбувається у відносинах, учасники

§ яких мають неоднакову владу;

§ навмисною

За даними психологічних досліджень зарубіжних та вітчизняних шкіл, булінг – явище досить поширене в школі

Були у ситуацції булінгу – 85%

У ролі жертви – 65%

Сказали про це – 4%

Відразу – 1%

Соціальна структура булінгу:

u переслідувач (булер);

u жертва;

u спостерігач.

ПРИЧИНИ БУЛІНГУ:

u Особиста неприязнь;

u Низький рівень доходу в сім’ї

u Замкнутість чи відлюдькуватість

u Успіхи у навчанні або навпаки

u Зовнішній вигляд

u Ім’я чи прізвище

u Національність

u Втрату цінності сім’ї

Існують певні ознаки ,
за якими можна розпізнати булінг :

u когось затискають в кутку приміщення ;

u коли дорослий підходить до групки дітей вони, замовкають, розбігаються, різко змінюють діяльність ( можуть обійняти «жертву», начебто все в порядку);

u один з учнів не обирається іншими ( в ізоляції);

u весь клас сміється над одним і тим же учнем;

u прізвиська дуже образливі;

u по обличчю одного з учнів: блідий, червоний (у плямах ), в сльозах, наляканий, ознаки насильства на тілі;

u молодші школярі бояться зайти в туалет;

u школярі після уроків не розходяться, когось чекають біля школи .

Шкільне цькування спричиняє небезпечні довготермінові психологічні наслідки – низька самооцінка, самотність, відсутність почуття безпеки, депресія і навіть суїцидальні настрої.

Найголовнішою проблемою, що стосується цькування експерти називають втрату цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій.

Батьки звертаються в поліцію тільки в тих випадках, коли вже завдано тілесних ушкоджень дітям – щонайменше, середньої тяжкості.

Алгоритм реагування

на виявлені або встановлені факти булінгу

u Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору;

u дитина може звернутись на гарячу лінію «Ла Страда - Україна», до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги;

u якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні;

u після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовійформі про випадок булінгу;

u директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу, скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії (до складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи);

u якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;

u у разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Тест №1 "Рівень тривожності та психологічного напруження дитини (За О. Захаровим) пройти тестування онлайн


Тест №2 "Як ви розумієте своїх дітей?"

Дайте відповідь «так», «ні» або «не знаю» на такі запитання:
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.
2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадою інших осіб, коли не знаєте, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.
3. Ваша інтуїція і досвід — кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10.Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: дома їх є багато?
11.Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12.Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13.Ваша дитина завдає більше турбот, аніж радощів.
14.Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15.Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?
Нарахуйте по 10 балів за кожну відповідь «так» на запитання: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 і за кожну відповідь «ні» на запитання: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15. За кожну відповідь «не знаю» — по 5 балів.
100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв’язанні виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, терпляча, вас можна визнати за приклад для наслідування. Можливо, до ідеалу бракує лише одного штриха. Ним може стати думка вашої дитини. Спробуйте її з’ясувати.
50-99 балів. Ви на вірному шляху до розуміння дитини. Свої тимчасові труднощі у вихованні ви маєте розв’язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдатися браком часу або характером дитини. Є проблеми, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Розуміти — це не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви хочете щось зробити для своєї дитини, то спробуйте. Можливо, вам допоможуть у цьому поради інших. Буде нелегко, але щасливе життя дитини того варте.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Тест № 3 "Які ви батьки?"

1. Чи вважаєте ви, що у вашій сім’ї є взаєморозуміння з дітьми?
2. Чи ведуть ваші діти з вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?
3. Чи цікавляться діти вашою роботою?
4. Чи знаєте ви друзів своїх дітей?
5. Чи бувають друзі вашої дитини у вас вдома?
6. Чи беруть ваші діти разом з вами участь у господарських справах?
7. Чи є у вас із дітьми спільні справи, захоплення?
8. Чи беруть діти участь у підготовці сімейних свят?
9. Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят ви були разом із ними?
10. Чи обговорюєте ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?
11. Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогулянках?
12. Чи віддаєте ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?
Ключ до тесту
Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу – за відповідь “іноді”; нуль балів – за негативну відповідь.
Підрахуйте бали. Якщо ви набрали більше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у вас все гаразд. Якщо ви набрали від 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у вас задовільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити. У випадку, коли результат становить лише 10 балів, можна стверджувати, що контакт із дітьми у вас неналагоджений.
Кiлькiсть переглядiв: 545

Коментарi

ЗВЕНИГОРОДСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ №4

ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НАКАЗ

20.04.2020 №15

Про організоване завершення 2019-2020

навчального року та проведення

підсумкового оцінювання

У зв’язку із продовженням загальнонаціонального карантину до 11 травня

2020 року (відповідне рішення Уряд ухвалив 22.04.2020) , листів Міністерством освіти і науки України щодо завершення навчального року від 31.03.2020 № 1/9-182 та 16.04.2020 № 1/9-213, листа управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації «Про організоване завершення 2019-2020 навчального року від 27.04.2020 року № 02/11-03/951 та з епідеміологічною ситуацією, що склалася в Україні, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)

НАКАЗУЮ:

1. Завершити 2019-2020 навчальний рік дистанційно, відповідно до структури, визначеної на початку навчального року.

2. Класним керівникам:

2.1 Розробити рекомендації та провести роз’яснюючу роботу з батьками учнів з питань, пов’язаних із закінченням навчального року

2.2 Оформити свідоцтва про здобуття базової середньої освіти, свідоцтва

досягнень, табелі навчальних досягнень учнів не пізніше 15 червня 2020 року.

2.3 Розглянути можливість щодо надсилання копій відповідних документів

учнів 1-8 класів, які не планують навчатися в іншому закладі освіти,

електронною поштою або в інший спосіб, з подальшим врученням оригіналу

документа у вересні 2020-2021 навчального року.

3. Вчителям-предметникам

3.1 Здійснити підсумкове оцінювання у 2019-2020 навчальному році з

урахуванням результатів навчання у І семестрі, січні-березні 2020 року та

результатів дистанційного навчання в період карантинних обмежень.

3.2 Виставити річні оцінки у класні журнали у період не пізніше 6 робочих

днів після завершення ІІ семестру (відповідно до наказу закладу освіти про

структуру 2019-2020 навчального року).

3.3 Передбачити під час календарно-тематичного планування на 2020-2021

навчальний рік суттєве збільшення навчального часу на узагальнення та

закріплення навчального матеріалу за попередній навчальний рік.

4. До 01.07.2020 прийняти рішення педагогічної ради про переведення

учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти до наступного класу.

5. Перевести до наступного класу учнів, які з різних причин не були

охоплені дистанційним навчанням у період карантину, та розробити для

кожного з них індивідуальні навчальні плани щодо засвоєння пропущеного

навчального матеріалу.

6. Розробити і затвердити графіки видачі випускникам 9-х класів свідоцтв

про здобуття базової середньої освіти з урахуванням необхідності дотримання

протиепідеміологічних вимог.

7. З метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) у 2019-2020 навчальному році не проводити масові заходи із залученням учасників освітнього процесу,

у тому числі проведення останнього дзвоника та випускного вечора.

8. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи Нещадим О.В.

Директор школи А.В.Скоробреха

ЗВЕНИГОРОДСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ №4

ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НАКАЗ

19.03.2020 № 12

Про запровадження

дистанційної роботи


На виконання постанови Кабінету Міністрів «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, наказу Міністерства освіти і науки України «Про організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» від 16.03.2020 №406, враховуючи ст..29, 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. №1645-ІІІ, на підставі п.9 «Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Звенигородської РДА», затвердженого розпорядженням Звенигородської РДА 12.03.2020 №73 та відповідно до наказу відділу відділу освіти, культури, молоді та спорту Звенигороської РДА «Про запровадження дистанційної роботи» від 17.03.2020 р. №06

НАКАЗУЮ:

1. Запровадити з 17.03.2020 р. тимчасово, до стабілізації ситуації, дистанційну роботу вдома педагогічним працівникам школи.

2. Проводити дистанційне навчання за допомогою VPN-технологій, які доступні вчителям та учням.

3. У випадку відсутності технічного забезпечення для дистанційного навчання здійснювати його у телефонному режимі.

4. Упродовж робочого часу, визначеного правилами внутрішнього розпорядку, працівники зобовґязані:

4.1. виконувати обовґязки, передбачені трудовим договором;

4.2. відповідати на дзвінки керівника;

4.3. перевіряти електронну пошту та оперативно відповідати на листи;

5. У разі невиконання працівником без поважної причини вимог, директор ухвалює рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченого Кодексом Законів про працю України;

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор А.В. Скоробреха

З наказом ознайомлені:

На час карантину багато закладів відтермінували переведення дітей та прийом документів. Скористайтеся порадами та зразками документів, щоб успішно завершити:
зарахування дітей до школи
прийом дітей до ЗДО

ДПА 2018 Інформація для батьків

Підготовка до ДПА

(дивитись вкладення внизу - документ nmon pdf)


Поради для батьків майбутніх першокласників

Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль,
Це – сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль,
Високі мрії й дуже різні діти…
Чому таке трапляється, на жаль?
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому, водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда й печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває,
Й запам’ятати треба, в чому річ;
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж,
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж.

Чудово, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання і вірність, тепло і затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через все життя, вони нас виховують, навчають…
Кожен із нас знає, як важко виховати свою дитину так, щоб пишатися нею, щоб вона стала порядною, чесною, доброю людиною. А виховання, шановні батьки, починається в родині, сім’ї.
Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі та найдорожчі люди для дитини, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.
«Я вийшов з дитинства, як із Країни», - писав А. де Сент- Екзюпері. І якою буде ця країна – світлою чи радісною, похмурою або сумною – залежить від дорослих, насамперед від батьків.
В.О. Сухомлинський стверджував: «І сім’ї шліфують найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості».
У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої країни.
Батьки впливають на дітей своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Яка хата, такий тин, яка батько, такий син». Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально й культурно розвинені люди мають певний вплив на дітей. Особистісні якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.
Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріали та педагогічні умови для фізичного, морального та духовного розвитку. Разом із тим, сучасна сім’я сама потребує як матеріальної, так і психолого-педагогічної та культурологічної допомоги.
Система роботи з батьками, сім’ями у сучасному закладі освіти взагалі й у початковій школі зокрема є багатогранною і містить значну кількість різноманітних заходів, які передбачають індивідуальні, групові, колективні та диференційовані форми загальнопросвітницької, педагогічної, психологічної видів діяльності.
Законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміщення фізичної освіти тощо. Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки дитини.

Впевнена, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.
Навчання в початковій школі організовується за єдиним чотирирічним терміном. Період навчання дитини в 1 класі є особливо важливим. У цьому віці з ігрової діяльності поступово формується навчальна діяльність, якою починає оволодівати дитини. Ця діяльність вимагає від першокласників не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль. Тому навчання учнів 1 класу здійснюється з урахуванням особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, їхніх вікових та індивідуальних можливостей.
Готовність до школи визначається взаємозв’язаними компонентами: фізичною готовністю (станом здоров’я і фізичним розвитком), інтелектуальною і особистісною готовністю.
Фізична дитини до школи визначена медичними працівниками і запис у медичній картці. Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність дитини, її активність і ініціативу, розвиток потреби в спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими.
Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе розвиток фонематичного слуху, здорового сприймання, образних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам'ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.
Для зарахування дитини до 1 класу батькам слід подати заяву на ім’я директора, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка. Недопустимими є проведення іспитів, тестування, співбесід з метою перевірки знань учнів (за виключенням, коли дитина вступає до спеціалізованої школи).
Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу для першокласників, які відвідують ГПД, необхідно організувати щоденний 1,5 год. Відпочинок (сон), а також не менше, ніж 1,5 годину прогулянку на свіжому повітрі. Навчальний план для учнів початкової школи, в т. ч. і для 1 класу розрахований на 5- денний робочий тиждень. Навчання першокласників здійснюється за семестровою структурою.
Термін проведення канікул визначається відповідно до режиму роботи загальноосвітнього закладу. Їх тривалість протягом року не повинна бути меншою 30 днів. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 31 травня (35 навчальних тижнів – 175 днів).

У початковий період навчання дитини в 1 класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Для учнів 1 класу особлива увага приділяється: - організації гарячого харчування; - облаштуванню кімнат для відпочинку (сну); - приміщень для організації рухливих ігор; - обладнанню відокремлених гардеробів; Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню. З цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками , медичними працівниками, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем ГПД. Результатами такої співпраці є: - краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника; - здійснення особистісно зорієнтованого навчання та виховання; - спільна підготовка і проведення батьківських зборів; - бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо. Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників при виконанні навчальних програм з усіх предметів забезпечується при складанні розкладу. Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, основ здоров’я, музичного та образотворчого мистецтва, трудового навчання. Середа або четвер рекомендується планувати у розкладі як розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів оздоровчо-фізкультурного та мистецького спрямування. Під час адаптаційного періоду частину уроків можна проводити в ігровій кімнаті, , на уроках – екскурсіях, прогулянках, іграх. Тривалість уроків для учнів 1 класу становить 35 хв. Тривалість перерв між уроками має бути не менше 15-ти хвилин, великої перерви після 2-го уроку – не менше 30-ти хв, або двох малих перерв по 20 хв після другого і третього уроків. На великих перервах організовується харчування та активний відпочинок учнів. Організація навчання здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти. У процесі навчання одним з найважливіших завдань є формування у першокласників ключових і предметних компетентностей. Прийоми та методи роботи з дітьми мають бути спрямовані на формування: - організаційних умінь і навичок; - загально мовленнєвих; - загально пізнавальних; - контрольно – оцінних умінь і навичок.ігрова діяльність. Домашні завдання першокласникам не задаються. Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально. Під впливом різноманітних чинників шкільного життя позитивні уявлення про себе, сформовані в дошкільному віці, у 1 класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з успіхами, а частіше з невдачами, помилками. Першокласник прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори у ставленні вчителів до себе, бажаючи, щоб дорослі помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителями та однокласниками, покращують рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточуючими. Важливо на уроках і вдома створювати такі умови, коли невдоволеність від невдачі спонукатиме дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Педагогічна оцінка має бути тактовною, не акцентованою на невдачах дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів. Слід навчити учня сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також розуміти, що оцінюються його конкретні дії. Важливе завдання виховання першокласників – цілеспрямоване формування самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня, і перш за все, виділяючи ознаки, які свідчать про тенденції формування у них самооцінки. Похвала, заохочення як вчителя, так і батьків допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, в той час як осуд – посилює його. Такій дитині важливо дати можливість реально добиватися хороших результатів у роботі, а потім допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу однокласників. Не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів. Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінку, а й взаємооцінку, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює почуття своєї значущості в колективі, сприяє увідомленню турботи про нього товаришів. Вміло користуючись у роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель і вихователь закладають основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулюють розвиток навчальних мотивів, створюють атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримки в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками. Починаючи із перших батьківських зборів, доцільно вести зошити «Скарбничка для батьків», куди добирати матеріали, які були б цікавими та корисними і де могли б робити помітки батьки. Пам’ятаймо, що дитину виховують кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

Використана література
1. Навчання і виховання шестирічних першокласників: зб. статей / Упорядник К.С. Прищепа – К: Рад. школа, 1990.
2. Співпраця батьків та вчителя початкової школи (Упорядник Козіцька М.П. – Харків: Вид. група «Основа», 2009.
3. Батьківські збори у початкових класах. С. М. Корнієнко, Я. П. Кодлюк. Тернопіль: 1995.
4. Організація навчально - виховного процесу в 1 класі. Додаток до листа МОН від 02.07.2007 № 1 / 9-407. Журнал «Початкова школа» № 8, 2007.
5. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Щодо проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!». «Початкова освіта» № 28, липень 2011. Методичний порадник Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе наступний тест.

Тест: Чи готова дитина до школи ?

· Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

· Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

· Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

· Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

· Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

· Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

· Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

· Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

· Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

· Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

· Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

· Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

· Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

· Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

· Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

· Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

ü Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

ü Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

ü Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

ü Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

ü Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

ü Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

ü Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

ü Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 736

Коментарi