• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка соціального педагога

/Files/images/bezpeka/IMG_0272.JPG

/Files/images/bezpeka/IMG_0290.JPG


/Files/images/Тематична година спілкування.JPG

/Files/images/Оновлення куточка.JPG

/Files/images/Перегляд тематичних відеофільмів.JPG

/Files/images/IMG_0127.JPG


ЗШ лінійка «Ми вибираємо життя!»

Вірш «Життя»

Життя – єдине й неповторне,

Батьками й Богом дане нам,

Воно красиве й благородне,

Його пізнати можеш лише сам

Життя бринить, чарує, квітне,

Любов’ю й щастям ти насолодись

Життя – це скарб, це удача,

Це пісня, це кохання, це задача

Замисліться ,чи правильно живете дюди?

Життя- єдиний шанс,вже іншого не буде

Вчитель:

. Так, ми будемо говорити про життя,про наше здоров¢я та проте що може нашкодити.

За час існування людства було багат озахворювань, які унесли мільйони людей – це природн авіспа, грип, „іспанка”, чума, холера, а зараз таким захворюванням ХХІ століття є СНІД.

ВІЛ та СНІД… Сьогодні нам часто зустрічаються ці слова на плакатах, у газетах та журналах, їх чуємо по телевізору, радіо і просто від дорослих. Але, на жаль, більшість із нас не усвідомлює, яку загрозу він несе людям. Найчастіше ми думаємо – « мене це не стосується»,

« зі мною цього не трапиться», та ніхто не знає, де чекає нас біда.

Це зараз сама розповсюджена і небезпечнаепідемія у всьомусвіті в Українітеж. За 30 роківСНІДомзахворіло 65 мільйонів людей , 25 мільйоніввже померло і кожен день відСНІдупомирає 8 тисяч людей. Україна за темпами росту розповсюдженнязаймає перше місце у Європі. Ніхто і ніколи не застраховані ні від чого у нашому житті. Ви під прицілом таємного безпощадного „кілера”. І тому – хто попереджений, той озброєний!

Виступ агітбригади(8 учасників):

Ведучий 1 У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила 1 грудня – Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом – тому що СНІД прийняв масштаби епідемії

Ми – діти ХХІ століття.

Нам підкорюються високі технології.

Ми вміємо повертати ріки назад.

Ми можемо жити із штучними серцями.

Досліджувати космічні простори та відвідувати інші планети.

Нам легко побачитися з людиною за 1000 кілометрів.

Не виходячи з дому, ми можемо отримувати будь-яку інформацію, підкоривши Інтернет.

Але не завжди нам підкоряється власне життя.

Чому? Чому так відбувається?

Ми –Ті, хтовийшов на цю сцену

Ми –Ті, хтостоїть перед вами

Ми –Ті, хто говорить ці слова

Ми –Учасники проекту «Діти проти СНІДу»

Ми –В боротьбі за здоров’янації!

Ми –В боротьб ізі шкідливими звичками.

Ми –Розкажемо, пояснемо, застережемо.

Про біду яка чекає на нас на кожному кроці.

МИ – команда! Ми – агітбригада «Здоров¢є»!

Наш девіз:

життя своє ти бережи, і СНІДу завжди «Ні!» кажи!

В - "Вірус"

І - "Імунодефіциту"

Л - "Людини"

С - "Синдром"

Н - "Набутого"

І - "Імунного"

Д - "Дефіциту»



СНІД – це біда не однієї людини,

Не однієї нації,

не однієї країни.

Снід представляє загрозу для всіх.

Сьогодні у вирії подій, що відбуваються у світі, людина забуває про проблему СНІДу, сподіваючись, що вона її не торкнеться.

Але з кожним роком все більше і більше людей стає ВІЛ інфікованими, в тому числі і дітей.

Сотні тисяч нікому не відомих, а завтра це може бути будь хто з нас.

СНІД забирає життя незалежно від раси, віри, національності, статі, багатства.

СНІД і далі забирає життя молодих, талановитих.

Діти…Помирають маленькі діти!

Чому вони повинні піти з життя раніше, ніж їм належало?

А що ви знаєте про СНІД? Як він поширюється?

Ви повинні знати, що немає загрози спілкування з ВІЛ-інфікованими.

Якщо вже так сталося, що хтось із ваших друзів чи знайомих ВІЛ-інфікований, це зовсім не заважає нам і далі спілкуватися та дружити.

Адже ми можемо спокійно вчитися і розважатися, сидіти за однією партою чи плавати в одному басейні.

Ми можемо вільно спілкуватися, працювати і відпочивати.

Адже ВІЛ не передається ні через потискання рук, ні через обійми та поцілунки, ні через їжу та напої, ні під час купання в річці та басейні.

Вірус може передаватися при незахищених статевих контактах.

Також вірус може перейти від матері до дитини під час пологів та годування, але лікарі кажуть, що таке буває рідко.

А ще ВІЛ передається через кров.

Скажи, ти коли-небудь проколював собі вуха?

Звичайно тобі робили уколи, або , може, ти зробив собі пірсинг?

Або може у тебе є тату?

Ти хоч раз відвідував стоматолога?

Якщо ти хоч раз відповів «так» - пройди тест на ВІЛ і переконайся, що ти здоровий!

Ведучий 2: Вірус потрапляє в організм через переливання інфікованої крові, використання голок без стерилізації, при пірсінгу , татуюванні, манікюру

(Сценка. Стоматологічна поліклініка. Лікар і дівчина.)

Дівчина. „Момен


А чи стерильний інструмент!

Не комплексуй, а запитай,

Як не стерильний, то тікай!

Бо може бути СНІД на ньому,

Тож бережися від біди,

Залиш біду йому самому,

Ну а собі здоровий йди

(Сценка „Салон красоти”)

Дівчина:

Краса жертв потребує, як відомо,

І скільки їх, ніхто не може знати,

Тому не можна просто довіряти,

Перевіряйте завжди інструмент,

Бо можна захворіти в будь - який момент!

Ведучий 1: Вірус може потрапляти в організм через грудне молоко від матері до дитини. Сьогодні в Україні 6000 ВІЛ-інфікованих дітей. Дуже важко на душі, коли бачиш як невинні діти розплачуються за помилки своїх безвідповідальних батьків.

Від СНІДу наслідки сумні,

Від нього люди помирають,

Тому ми скажемо,

СНІДу – „НІ!”

Червона стрічка майорить

Це символ з СНІДом боротьби.

Колір біди в собі таїть,

Попереджає: життя – це мить!

Ця стрічка, як символ розуміння небезпечності СНУДу була задумана навесні 1991 року належить американському художнику Франку Муру.

Ця стрічка означає: „Знаю, піддержую, приєднуюсь!” до боротьби зі СНІДом

Ведучий 2: Ця червона стрічка — міжнародний символ боротьби зі СНІДом — поєднала людей багатьох країн. Маємо надію, що вчені знайдуть ліки проти хвороби і проти вірусу.

Кожну хвилину ми робимо свій вибір.

Ми турбуємось за себе та за своїх близьких.

А обачливість – це основа нашої поведінки!

Об’єднаймось за руки, друзі,

Нам є заради чого об’єднати свої зусилля.

Заради життя на Землі.

Заради майбутніх поколінь!

Збережемо код свого життя!

Тому що здоров¢я – це найбільша цінність!

І хай ваше життя сяє всіма кольорами яскравої райдуги!

Життя мов райдуга – яскрава й радісна,

Ти СНІДу «Ні» скажи, здоровим будь завжди!

Красу свою душі, цінуй та бережи

А ми –– бажаєм всім добра!

Акція «Розфарбуй і подаруй сердечко»

Інформація

про проведені заходи до дня Європейського дня протидії торгівлі людьми в Звенигородській загальноосвітній школі І-ІІст. №4 18.10.2016р.

· Виступ соціального педагога на загальношкільній лінійці "Безпека дітей в інтернеті".

• Поширення інформації про роботу Національноїгарячої лінії з питань запобігання насильству та захисту прав дитини, з питань торгівлі людьми.

Поновлення куточка « Соціальний педагог інформує»

• Практичні заняття за методикою "рівний-рівному" з учнями 5-7 класів "Як захистити себе від жорстокого поводження?".

• кінолекторій "Торгівля людьми», перегляд документальних фільмів ", «Дві маленькі дівчинки» 7кл, «Станція призначення - ЖИТТЯ»8кл

• Тематична година спілкування "Торгівля людьми – сучасний прояв рабства ".-9кл

• Виставка буклетів, брошур в шкільній бібліотеці про жорстоку поведінку, насильство, конфліктність, торгівлю людьми.

Соціальний педагог А.В. Сіваченко


СНІД Люди на Землі народжуються для щастя, добра і любові. Вони



шукають вічне кохання, мріють про взаємність, боляче переживають прикрощі та шалено радіють, коли на це є причина. Але сьогодні мова піде не про шалене кохання. Ми торкнемося проблеми, з якою, на щастя, ми не стикалися. Та про неї треба знати, бо через якийсь час буде пізно. Ми продовжимо говорити про СНІД – синдром набутого імунодефіциту.

А наразі трохи статистики. За часів Середньовіччя чума зібрала 8 млн. людей. Населення Землі тоді налічувало 500 млн. чоловік. Вірус СНІДу, який прийшов на зміну чумі у 70 – х роках нашого століття, вимагає значно більшої кількості жертв.
СНІД вперше виник у Африці, де заразилось 14 млн.чоловік. Коли у 1983 році у всесвітньо відомому інституті ім. Л.Пастера відкрили збудник СНІДу, суспільство це сприйняло, як справедливу і невідворотну кару грішникам: проституткам, наркоманам, представникам сексуальних меншин.
Та як з’ясувалось згодом, і праведників не обминула страшна участь. Хвороба втягнула в свою круговерть безвинних малюків, пацієнтів, яким часто переливали кров, хворих на гемофілію. СНІД прогресував і нещадно збирав данину: десятки людей відходили з життя навіть без кінцевого діагнозу.Здавалося, це все так далеко від нас з вами. Ще в 1986 році Україна була «чистою». Можливо тому, що ні статистика, ні відповідні дослідження хвороби не велися. Вже в 1987 році вірус виявлено у Києві та Одеській області. У 1994 році «чистими» були лише 5 західних областей. У 1995 році число інфікованих збільшилося у 10 разів, хворих нараховували більш 1500 чоловік. У 1996 році СНІД поширюється на всю територію України. У 1997 році нараховували більш 24 тисяч хворих. Якщо епідемія так буде розповсюджуватися, то через 5 років здорових людей вже не буде.
А зараз ми перевіримо, що ви знаєте про СНІД. Послухайте питання і правильні відповіді стосовно СНІДУ.

1.Небезпечно обіймати людину, хвору на СНІД.

Неправильно. Не можна отримати СНІД, торкаючись хворого, якщо при цьому не контактувати з кров’ю. Дійсно, хворі можуть обіймати інших. При цьому ті, кого обіймають, будуть більш небезпечні, ніж самі хворі.

2.Заразитися на СНІД можна користуючись громадським туалетом.

Неправильно. Заразитися на СНІД можна тільки при контакті з кров’ю або спермою хворого.

3. Находитися в класі з вчителем, хворим на СНІД, цілком безпечно.

Правильно. Не виникає ніяких проблем, якщо ви находитесь з хворим в одній кімнаті. Навпаки, хворий ризикує, бо його імунна система важко переборює ту інфекцію, яку може отримати від людини.

4. Тільки гомосексуалісти повинні турбуватися про те, щоб не захворіти на СНІД.

Неправильно. Будь – яка людина може отримати вірус СНІДу. Це залежить від того, що ви робите, а не ким являєтесь. Ваша поведінка – це головне.

5.Люди, яким вводять лікарські препарати через вену, не повинні користуватися шприцами інших людей.

Правильно. Бо кров однієї людини може попасти у кров іншої, заражаючи вірусом. Отже, не можна користуватися чужими голками для проколювання вух, пірсингу, нанесення татуювання.

6. Не можна заразитися вірусом, кусаючи один бутерброд, або пити з однієї пляшки.

Правильно. Ще не було жодного випадку, щоб хтось одержав вірус таким способом. Запам’ятайте ще раз,щоб заразитися людина повинна мати контакт з кров’ю, спермою чи виділеннями з піхви хворого.

7.Можна заразитися, якщо мав один сексуальний контакт з хворим.

Правильно. Щоб одержати вірус, людині треба ризикнути лише раз. Навіть один раз – це ризик.

8. Якщо отримав травму з кровотечею у школі, можна зупинити кров своїми руками.

Неправильно. Торкнутися крові іншої людини – погана ідея. Ніколи не можна знати, хто інфікований, а хто - ні. Пам’ятайте, що симптоми СНІДу іноді не проявляються 10 – 12 років. Ви навіть можете собі уявити, що всі навколо інфіковані.

9. СНІДом можна заразитися, якщо хворий чихає або кашляє на тебе.

Неправильно. Ми вже це обговорювали, щоб заразитися людина повинна мати контакт з кров’ю, спермою чи виділеннями з піхви хворого.

10.СНІД викликається вірусом.

Правильно. Він викликається вірусом імунодефіциту людини, скорочено ВІЛ.

11.Позитивний результат тесту на СНІД означає, що людина хвора.

Неправильно. На сьогоднішній день не існує універсального тесту на СНІД.

12.
СНІД вражає червоні кров’яні тельця.


Неправильно. СНІД вражає білі кров’яні тельця, відомі як клітини - «помічниці».

13.
Існує три шляхи передачі СНІДу.


Правильно. СНІД передається трьома шляхами: при сексуальних контактах, контактах з кров’ю і від матері до дитини при внутрішньоутробному розвитку та при народженні.

14.
Багато симптомів СНІДу нагадують симптоми інших захворювань.


Правильно. Багато симптомів схожі на ознаки грипу і навіть стресу. Червонуваті висипи на шкірі – перші ознаки саркоми Капоші – специфічні. Одна з проблем, пов’язаних зі СНІДом, полягає у тому, що між зараженням і проявами хвороби можуть пройти роки. Саме цей факт заважає припинити розповсюдженню СНІДа.

Отже, хворі на СНІД – такі ж люди, як усі. І кожен може опинитися на їхньому місці. Наше завдання – застерегти людство від цієї страшної хвороби. І жити, щоб бути здоровими, кохати і бути коханими па просто щасливо жити на цій прекрасній Землі!

ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ДО ШКОЛИ ЗАЛЮБКИ!

«Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити», - звертався в листах В. Сухомлинський до своєї доньки. Чи багато знайдеться батьків, які не підписалися б під цими словами видатного педагога?

Реалії ХХІ століття вкладають у поняття «уміння жити» свій новий, сучасний зміст. Та незмінним залишається прагнення педагогів і батьків допомогти дитині стати щасливою, знайти своє місце в житті.

Ми живемо за часів, коли освіта, професійні навички відіграють велику роль у долі людини. Постійне накопичення знань – не примха, не гонитва за зовнішньою ерудицією й освіченістю, це необхідність, продиктована укладом нашого життя, рівнем розвитку науки й техніки, прагненням до всебічного гармонійного розвитку кожної особистості. Багато дітей думають, що за людину все робитимуть напівавтомати, роботи, комп’ютери, інша новітня техніка. Та вони глибоко помиляються. Сьогодні як ніколи важливі не лише глибокі знання, а й загальна культура людини, її інтелігентність, духовність, моральна відповідальність за те, з якою метою використовуватимуться досягнення науки й техніки. Культура людини не лише в знаннях, а і в здатності мислити творчо, одержувати радість від розумової діяльності.

У наш час наукових злетів, технічного прогресу, високих технологій зла і жорстокості не поменшало, вони на кожному кроці чатують на юні людські душі. Зло – багатолике, воно проявляється як егоїзм, душевна черствість, байдужість, жорстокість – страшні хвороби сучасності. І зароджуються вони тоді, коли дитина робить перші свідомі кроки в житті. Жорстокість, садизм підлітків – це вже «квіточки», а коріння – у дитинстві.

«Людяність, сердечність, чуйність – цей моральний імунітет проти зла здобувається лише тоді, коли людина в ранньому віці пройшла школу доброти, школу справжніх людських стосунків. Людину можна виховати лише добром,» - писав видатний педагог В. Сухомлинський. Тому треба учити дітей не бути слабкодухими, безпринципними, байдужими та жорстокими, виганяти зі своїх душ егоїзм, заздрість – корені безвілля, зла, бездуховності.

НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ

Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.

Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.

Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.

Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.

Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.

Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.

Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.

Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.

До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.

Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.

( В. Сухомлинський)

Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.

( Д. Аддісон)

Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.

( Цицерон)

Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.

У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.

Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.

Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?

Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»

Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?

Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.

Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.

( І. Кант)

ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.

Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.

У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.

Наприклад:

- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;

- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;

- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;

- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;

- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;

- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.

Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

КНИЖКА

Необхідно підтримувати в дитини думку про виняткове значення книжки не тільки для навчання. І не лише шкільного підручника, а книжки художньої, публіцистичної. Науково доведено благотворний вплив друкованого слова на людину. Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвивається образне мислення й мовлення. Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логіко-прагматичне мислення, яке й призвело до надмірної технократизації нашого життя порівняно з духовністю, гуманністю.

Поради батькам:

- кожного дня дитина повинна читати художню літературу принаймні 30 – 60 хвилин;

- оберіть разом з дитиною книжку, яку вона буде читати;

- визначте посильну кількість сторінок, яку повинна прочитати за день ваша дитина;

- приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок;

- заведіть зручного розміру календар, у якому дитина маркером буде відмічати періодичність читання;

- обов’язково підбийте підсумки такої цілеспрямованої роботи;

- учіть дітей дочитувати книжку до кінця, не залишати недочитаною;

- закріпіть ситуацію успіху дитини похвалою та якоюсь винагородою.

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї

Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім’ї та праці, особливостях засвоєння, збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обов’язків, прав і свобод українського народу.

Українська сім’я має культивувати такі якості й особливості характеру людини, як:

- повагу й відданість батькам;

- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

- любов до рідної землі, відданість Україні;

- сформованість високої мовної культури, досконале володіння рідною мовою, яка є основою національної культури;

- усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;

- усебічний гармонійний розвиток особистості;

-високу духовну культуру, розуміння законів розвитку природи, суспільства;

- дотримання законів загальнолюдської і народної моралі;

- повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров’я, фізичну досконалість;

- повагу до Конституції, законів України, державної символіки;

- художньо-естетичний розвиток особистості;

- екологічну культуру;

- розвиток пізнавальної активності, культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;

- культуру міжособистісного спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримку.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1. Сприятливий мікроклімат у родині.

2. Спільна діяльність членів сім’ї, що

3. Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4. Спільний життєвий світогляд.

5. Оптимістичні настрої родини.

6. Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7. Шанування членів родини, повага до старших.

8. Бережливе ставлення до природи.

9. Активна участь дітей у сімейному житті.

10. Відсутність насилля в родині.

11. Збереження родинних традицій і звичаїв.

12. Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13. Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.

4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

Психологічні закономірності особистості в підлітковому віці

Молодшому підліткові властиве почуття дорослості, тобто його ставлення до самого себе як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Основні показники цього відчуття:

- виникнення потреби в ставленні до них як до дорослих. У разі ігнорування цієї потреби вони ображаються, виявляють різні форми протесту: неслухняність, брутальність, упертість, починають конфліктувати;

- наявність прагнення до самостійності й бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер належать стосунки з товаришами, дозвілля, навчальні обов’язки;

- вироблення власної лінії поведінки всупереч дорослим. Так, вони наполягають на тому, що певні навчальні предмети їм не потрібні й жодні «виховні впливи» дорослих на них не позначатимуться. Вони можуть не погоджуватися з оцінками й думками одних товаришів, віддаючи перевагу іншим.

У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється підвищений інтерес до самого себе.

Підлітка не влаштовують межі, встановлені дорослими. Він відчуває себе більш самостійним і вимагає визнання цього. Колишні стосунки з дорослими його вже не задовольняють. Він хоче бачити з боку дорослого повагу до себе, довіру, рівноправне ставлення, сподівається, що йому буде надана самостійність. Тому дорослим слід змінити ставлення до підлітка: побачити те нове, що в ньому з’являється, в чому він уже став дорослим, більше довіряти йому, виявляти повагу, такт, надати йому більше самостійності.

У підлітка є дві системи взаємин: з ровесниками та дорослими. У цих системах він по-різному виявляє себе. Так, удома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників – лідером, ініціатором.

Розвиток підлітка – це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись як дорослий,мати вигляд дорослого, володіти тими самими, що й дорослий, правами та можливостями. Рівняння на дорослого може виявлятися й через наслідування ровесника чи старшого товариша.

Підліток чекає від дорослого визнання й підтримки, але не хоче відверто визнавати цього. Таку складність і суперечливість внутрішньої позиції підлітка дорослий мусить зрозуміти й прийняти, і на основі цього розуміння будувати свої стосунки з ним. Дорослий мусить бути товаришем підлітка, але товаришем особливим, відмінним від ровесника. «Дорослий товариш поруч» - це гасло має бути шайважливішою умовою виховання й розвитку підлітка. Неухильне виконання цієї вимоги може забезпечити благополучне формування його особистості.

Найкращий метод виховання підлітка – задушевна розмова, проникнення в його внутрішній світ, почуття поваги до його особистості, прийняття його критики дій дорослих.

Заборони й покарання у підлітка призводять до озлобленості, бажання помститися за приниження.

Важливо, щоб зміна ставлення дорослого до підлітка випереджала його вимоги, а не була відповіддю на них. Якщо дитина сама, зі своєї ініціативи почне ламати межі стосунків, що не задовольняють її, то дорослий може опинитися в становищі людини, змушеної поступатися своїми позиціями. Це може призвести до конфлікту, внаслідок якого розвинеться відчуженість.

Підліткові властивий нестримний потяг до спілкування, колективу, спільної діяльності з товаришами. Це прагнення потрібно спрямувати в належне русло, і роль того, хто спрямовує, має взяти на себе дорослий.

Вибір друзів відбувається за подібністю поглядів на життя, за переконаннями, які ще не зрілі. Підлітки часто об’єднуються в групи. Нерідко спрямованість цих груп насторожує вчителів і батьків. Вилучити дитину з такої компанії буває вкрай важко.

АФОРИЗМИ ПРО ВИХОВАННЯ

Дитина – дзеркало родини; як у краплині роси відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота батька й матері.

( В. Сухомлинський)

Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

( В. Сухомлинський)

Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – вони говорять погане про тебе.

( В. Сухомлинський)

Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.

( В. Сухомлинський)

Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.

( В. Сухомлинський)

Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичне самодурство.

(В. Сухомлинський)

Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.

(В. Сухомлинський)

Життя коротке, але людина знов і знов переживає його у своїх дітях.

(В. Сухомлинський)

Справжня гуманність означає перш за все справедливість.

(В. Сухомлинський)

Страх тілесного покарання не зробить злого серця добрим, а поєднання страху зі злістю - найвідразливіше явище в людині.

(К. Ушинський)

Дітей не відлякаєш суворістю, вони не переносять тільки брехні.

(О. Толстой)

Люди, розбещені в дитинстві, зберігають особливий відбиток до кінця життя.

(І. Тургенєв)

Найкращий доказ розуму — добра поведінка.

(С.Габірол)

Хто рухається вперед у знанні, але відстає в моралі, той скоріше йде назад, ніж уперед.

(Аристотель )

Засійте вчинок – і ви пожнете звичку, посійте звичку – і ви пожнете характер, посійте характер – і ви пожнете долю.

(Теккерей В.)

Народні прислів’я та приказки про виховання

Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.

Гни дерево, поки молоде, вчи дітей, поки малі.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

З кривого дерева крива й тінь.

Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.

Добре ім’я – найкраще багатство.

До доброї криниці стежка втоптана.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає.

«ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ДО ШКОЛИ ЗАЛЮБКИ!»

поради батькам

ЛІТЕРАТУРА

1. Денисенко Н.Ф., Лиходід Л.В., Лупінович С.В., Михайличенко А.Ф. Витоки здоров’я дитини: Навчально-методичний посібник/ Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 160 с.

2. Ладивір С.О., Долинна О.П., Котирло В.В., Кулачківська С.Є., Тищенко С.П., Вовчик-Блакитна О.О., Приходько Ю.О. Виховання гуманних почуттів у дітей: Серія “Дитина замовляє розвиток”. За наук.ред. Т. Піроженко, С. Ладивір, Ю. Манилюк/ Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 168 с.

3. Поніманська Т.І., Козлюк О.А., Марчук Г.В. Виховання людяності: Методичний посібник/ К.: Міленіум, 2008. – 138 с.

4. Українська мозаїка. Посібник-хрестоматія/ Упоряд. Долинна О.П., Низковська О.В., Вакуленко Н.І., Копєйкіна О.А. – К.: АВДІ, 2008. – 256 с.: іл.

5. Оржеховська В. Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх: навч. посіб. / В. Оржеховська, Т. Федорченко. − Черкаси: Вид-во Чабаненко Ю., 2008. − 376 с.

6. Охрімчук Р. Як учити орієнтуватись у житті?: Попередження протиправної поведінки учнів // Шкільний світ. − 2003. − № 43.

7. Оржеховська В. Превентивна педагогіка: навч. посіб. / В. Оржеховська, О. Пилипенко. − Черкаси: Вид-во Чабаненко Ю., 2007. − 284 с.

8. Спецвипуски журналу “Рідна школа” (2000. − № 6 (846), 2001. − № 6 (857), 2003. − № 8 (883), 2006. − № 8 (919), 2007. − № 4 (933), 2008. − № 7−8 (943−944)).

9. Вербицький В.В. (головний редактор) Талановиті діти – надія України. Великі успіхи Малої академії: Тези наукових робіт за 2004- 2005 роки. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – 384 с.

10. Хліб – усьому голова: Методичний посібник./ Упорядник Л.П. Манорик. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 265 с.

11. Дозвілля, техніка, творчість. Збірник методичних рекомендацій. – К.: Грамота, 2003. – 120с. Випуск 1.

Співпраця з працівниками міліції

Рейдало Т.М.

Кирнос О.Г.

/Files/photogallery/732/19.png

/Files/photogallery/732/18.png

Кiлькiсть переглядiв: 335

Коментарi